Це не від "КПРС" почалося, а набагато раніше, і причиною тому природа національної вдачі українця - уродженного анархіста. Тому тут і не приживається державна структура.
У часи стародавні це були бескінечні збройні сварки князів за спадщину на якомусь територіальному клаптику. Пізніше згадаймо козаччину з виборними гетьманами, добу Руїни з гетьманами Лівобережними і Правобережними, другу Руїну сторічної давнини з отаманами і "махновщиною". Новітня історія України - не виняток, а логічне продовження слідування в цьому одвічному руслі. "Майдани" - це ті ж самі козацькі чорні ради, на яких летіли не тільки шапки, але й голови.
Українці завжди воліли керівників собі обирати, а не підпорядковуватися одному загальновизнаному авторитету (царю, монарху), а звідсіля перманентне відчуття, що "керівники-то не справжні, самозванці, нелегітимні", отже, й жодної поваги - внутрішньої і зовнішньої - до них немає і бути не може.
Наслідок - анархія політична, анархія економічна, анархія культурна.
Не беруся вже судити, чи це добре, чи зле. Так є.
