OUN badge

Русскіє до революції

У дні століття російської революції багато хто сумує, що, мовляв, яку країну (тобто царську Росію) втратили, як там гарно було жити.

Та імперія на 85% складалася з селян, неграмотних та убогих. Звичайно, нащадкам аристократичної верхівки є про що жалкувати, та хіба багато таких з корисувачів соцмереж? Адже переважна більшість - нащадки тих самих 85% селюків, яким у "благословенній" царській Росії замість інтернету світила хіба пожиттєва (хоча й коротка з огляду на середню тривалість життя) каторжна праця (за словом Шевченка, в селянській хаті "пекло... там неволя, робота тяжкая, ніколи і помолитись не дають").

Читаємо далі.



[Крестьяне в Российской империи в конце XIX века составляли 85% населения. Этот был «архипелаг Африка», даже если судить по питанию и гигиене, а не только по неграмотности (80% крестьян не умели читать и писать; ещё 10% умели читать, но не понимали смысла прочитанного).

Крестьяне ели «муру» или тюрю из хлеба, воды и масла. Праздничная пища отличалась тем, что её лучше приправляли, то же самое «варево» готовили с мясом, кашу на молоке, а в самые торжественные дни жарили картофель с мясом.

«Молоко, коровье масло, творог, мясо, – все продукты, богатые белковыми веществами, появляются на крестьянском столе в исключительных случаях – на свадьбах, в престольные праздники. Хроническое недоедание – обычное явление в крестьянской семье».

Другой редкостью на крестьянском столе был пшеничный хлеб.

В голодное время крестьяне употребляли в пищу хлеб из гречихи, ячменя или ржаной муки с мякиной. К. Арсеньев после поездки в голодные сёла Моршанского уезда Тамбовской губернии (1892 год) так описывал свои впечатления в «Вестнике Европы»: «Во время голода семьи крестьян Сеничкина и Моргунова кормились щами из негодных листьев серой капусты, сильно приправленных солью. Это вызывало ужасную жажду, дети выпивали массу воды, пухли и умирали».

О гигиене русские крестьяне имели смутное представление. По сведениям А. Шингарева, в начале ХХ века бань в селе Моховатке имелось всего две на 36 семейств, а в соседнем Ново-Животинном — одна на 10 семейств. Большинство крестьян мылись раз-два в месяц в избе, в лотках или просто на соломе.

Постоянные работы по хозяйству и в поле практически не оставляли крестьянкам времени для поддержания чистоты в домах. В лучшем случае раз в день из избы выметали сор. Полы в домах мыли не чаще 2-3 раз в год, обычно к престольному празднику, Пасхе и Рождеству].

Більше

Почему Порошенко - лучший Президент Украины? © Miroslav Oleshko

reposted by dzhmil
Украине повезло с Президентом.
Мало людей в стране это понимают, оценивая все по курсу доллара и подорожавшим тарифам.
Народ не понимает этого сегодня, но лет через 10-20 поймет, что Порошенко стал Президентом в самое нужное и сложное время за всю историю Украины.

Одного знакомого человека я как то спросил, что он думает про Порошенка и мне ответили:

"Порошенко очень умен, потрясающая скорость мышления, патриотичен, многие свои проекты (психологическая помощь бойцам, Центр по снабжению армии) все создано на личные средства президента. Он глубоко верующий человек и просит о благотворительности не писать. Очень болезненно переносит пленение и смерти военнослужащих. Очень высокая работоспособность, окружающие падают, а он сохраняет ясность ума и спит по 3-4 часа в сутки. Он на своем месте, Мирослав."

Никто не задумывается, что курс доллара подскочил из за агрессии России и многолетнего грабежа страны Януковичем и КО.
А на низких тарифах за газ, Украина потеряла более 50 млрд долларов, за что стоит благодарить Юлию Тимошенко.
Иду вчера домой, слушаю радио Люкс. Выпуск новостей, ведущая рассказывает, что в сети Интернет прошло голосование с вопросом "Кто лучший Премьер Министр Украины?". На каком то сайте, название не говорит, 13000 человека проголосовало, как узнать что то боты или нет... В общем, первое место конечно же заняла Тимошенко, потом Азаров, потом Яценюк, потом Янукович, потом Гройсман.
Так друзья выглядит реклама Юлии Владимировны, на которую она выбрасывает миллионы долларов. Наши миллионы долларов. А откуда она их взяла?
Это у Порошенка есть бизнес, он платит налоги. А оф. зарплата Тимошенко за год 70 000 грн. И кто же спонсор? Я писал уже тут.
Это я к тому, что мозг украинцам парят везде, даже по радио. Пропаганда за деньги Кремля и рыгов пробралась везде.
Read more...Collapse )


OUN badge

Селекція

І хто після цього буде заперечувати селективний відбір у різних людських спільнотах?
От погляньте на світлину: зліва направо стоять військовики американський, москаль чучхе і корейський.
Одразу впадає в око: чучхе в третьому поколінні не доїдає та користується послугами виключно народної медицини.

OUN badge

Супер-музика

Син знайшов купу старих магнітофонних касет.

- Ура, музика!

Одразу гора запитань – що це? а як це? а для чого це? давай включай… Тож ставлю одну за іншою.

А там виявися всякий мотлох: добринін, шуфтинський, успєнская, «доля воровская» та інші марсіяни… ні уму, ні серцю. Пічаль.

Аж раптом Chicago 1969 року – їхній перший альбом.

Реакція дитини: спочатку круглі очі, на секунду повний ступор, потім починає плигати по кімнаті та танцювати, розмахувати руками і по хвилі каже:

– Ні, це не музика. Це – супер-музика!

OUN badge

Risen – Воскреслий



Чи хтось дивився цей торішній голлівудський байбл-блокбастер?

Як казав герой одного літературного твору, про ще можна говорити, крім Понтія нашого Пилата, який за непорозумінням потрапив до Символу Віри? Але залишимо жарти, цей фільм усе ж таки про Господа Ісуса Христа, а не про прокуратора Юдеї, хоча за думкою багатьох критиків, саме Понтій (актор Пітер Фьорт) тут вийшов краще за інших персонажів.

Кожне мистецьке звернення до особи Ісуса Назаретянина є подією непересічною, зокрема у кінематографі, завдяки наочності зображення. Здавна точилися суперечки, як виглядав Спаситель у земному житті: були епохи, коли Його зображали безбородим юнаком на кшталт Орфея, були епохи, коли Він уявлявся «істинним арійцем» – на кшталт довго- і світловолосого вікінга з ясно-блакитними очима. Сьогодні от новітні «реконструкції» пропонують нам образ якогось, прости Господи, пухлого араба, що так само далеко від істини, як і Христове «арійство». Отже, надзвичайно складно не те що зіграти – просто зобразити Ісуса, то чи варто дивуватися що дев’ять з десяти подібних спроб закінчуються провалами, а сам жанр байбл-бойовика (в США подібні фільми іронічно називають The Greatest Story Ever Told – за іменем фільму 1965 року, знятого за євангельським сюжетом: на його створення витратили 21 мільйон тодішніх зелених) дуже рідко поповнюється більш-менш цікавими стрічками?

Багато митців просто пасували перед цим викликом і не наважувалися зображати Ісуса «напряму»: в цих творах Він знаходиться десь поруч, але не з’являється безпосередньо (приміром, фільм «Бен Гур» або, скажемо, повість «Зоряний мандрівник» Джека Лондона), або ж Його постать редукується в спосіб певного відсторонення, можливості подвійно трактувати цей образ (Ісус Христос Суперзірка – це більше лідер комуни хіпі сімдесятих, а Ісус у виконанні Віктора Гарбера – настільки нетрадиційний, що навіть не сприймається як Ісус). Але так безпосередньо показати Господа… скажемо, я б не наважився.

А от автори Risen наважилися, і… вийшло те, що вийшло. Саме Ісус у цьому фільмі виявився найменш переконливим персонажем. Як сказав би Станіславський, не вірю! І хоча тут фігурує тканина з відбитком Його обличчя (відома сьогодні як Туринська плащаниця), зображається Господь чомусь не відповідно цьому відбитку, а відповідно політкоректності чи якось так – на Його ролю обрано актора-маорі за походженням. Добре, що не негра, звичайно, але все ж таки темношкірого. Його гра полягає у відсутності будь-якої гри, і абсолютно неясно, чим таким Він вплинув на Своїх послідовників і так налякав юдейське жрецтво, що заради Нього зорганізується ціла спецоперація, очолити котру покликано власне головного героя фільму – римського трибуна Клавія (актор Джозеф Файнс – єдиний доліхоцефал, тобто «арієць» серед решти; решта – брахіцефали, які грають євреїв, хоча ця частина акторського складу – іспанці; такий саме брахіцефал і Понтій, але ж цей був не римлянин-латин за походженням, а «союзник»-самніт).

Файнса критики заклеймили одразу як «лайт-версію Расела Кроу з «Гладіятора», хоча, як на мене, він зіграв цілком відповідно образу – малоемоційного, небагатослівного військового, який стоїчно переносить тягар служби у далекій ворожій країні та дурні накази невротичного прокуратора. За сюжетом Клавій перетворюється на християнина – але саме це перетворення Файнсу і не вдалося, от тут треба було б додати емоційності, наочності. Драма-то всесвітнього масштабу, не кожного дня зустрічаєш Самого Господа во плоті, тут і найзавзятіший стоїк перевернеться, але в цьому фільмі не вийшло, хоча старалися, так. Думаю, через непереконливість власне Христа-маорі.

Автори фільму пішли не тільки на повну персоналізацію образа Ісуса, вони ще показали і Його вознесіння – воно в фільмі схоже на ядерний вибух: присутні прикривають очі долонями, захищаючись від світового випромінювання, а ударна хвиля розвіває їхній одяг і здіймає у повітря цілу хмару насіння якихось рослин.

Як я казав вище, переконливо вийшли якраз негативні персонажі: невротичний Пилат, який труситься за свою задницю і намагається перестрахувати кожний свій крок, помічник Клавія – молодий кар’єрист Луций (актор Том Фелтон – це той, що грав поганого хлопця у фільмах про Гарі Поттера). Сильно зіграла невідома мені акторка в епізодичній ролі сліпої бабці, яку допитує Клавій, шукаючи зникле тіло Христа. Вправно передана розгубленість солдатів і самого трибуна перед загадкою відкритого – перед тим спеціально запечатаного – гробу.

Але, як на мене, найкраще всього тут показано апостола Варфоломія. Взагалі апостоли у фільмі безіменні, просто група прихильників Месії: конкретно зображено тільки Петра та (чомусь) Варфоломія. Петро якийсь метушливий баламут, а от останній – здається мені, такими вони і були насправді: трохи ошелешені від усього, що їм довелося побачити. Варфоломій явно втратив якусь клепку в голові, він уже не належить світу цьому, він вже бачив Царство Небесне – саме про це мало б ітися в такому фільмі, бо в цьому «безумстві проповіді», за Павлом, і полягає сила християнства, яке почало ширитися саме від цієї точки, і саме цим Христос «світ переміг».

«Я не можу в це повірити, – говорить римлянин Клавій, на що Ісус відповідає: – Ти бачив і не віриш, а як воно буде тим, хто не бачив?». Мабуть, у цій спробі дати «тим, хто не бачив» можливість – бодай схематичну, слабку та умовну – побачити, і полягає сенс цього фільму.
OUN badge

Сніговик як фундаментальний архетип

Навколо раптом з’явилося багато сніговиків. Або снігових баб.

Вікіпедія меланхолійно зауважує: «Походження сніговика неясне».

Здається, тут задіяний певний архетип свідомості народу, який населяє ці терени: за будь-якої слушної нагоди починати витворювати антропоморфні фігури та розставляти їх по території як деякі тотеми.

Снігова баба – чи не та ж сама Кам’яна баба, яких було багато по степах, та й зараз вони деінде трапляються в нашому діксіленді, на Херсонщині? Значення цих баб – що кам’яних, що снігових – є дискутивним. Вважають, що «баба» – це зовсім і не жінка, а тюркське слово, що означає «предок» або навіть «учитель».

Ось цікавий культурологічний феномен: сніговик як архетип предка. Хтось його досліджував?


Ну, це точно баба, ознаки наочні.


Ці двоє йшли сьогодні зранку до церкви, мабуть, споминути віфлеємьских немовлят. Не дійшли.