OUN badge

dzhmil

А ми тую Червону Калину підіймемо...

Previous Entry Share Next Entry
Risen – Воскреслий
OUN badge
dzhmil


Чи хтось дивився цей торішній голлівудський байбл-блокбастер?

Як казав герой одного літературного твору, про ще можна говорити, крім Понтія нашого Пилата, який за непорозумінням потрапив до Символу Віри? Але залишимо жарти, цей фільм усе ж таки про Господа Ісуса Христа, а не про прокуратора Юдеї, хоча за думкою багатьох критиків, саме Понтій (актор Пітер Фьорт) тут вийшов краще за інших персонажів.

Кожне мистецьке звернення до особи Ісуса Назаретянина є подією непересічною, зокрема у кінематографі, завдяки наочності зображення. Здавна точилися суперечки, як виглядав Спаситель у земному житті: були епохи, коли Його зображали безбородим юнаком на кшталт Орфея, були епохи, коли Він уявлявся «істинним арійцем» – на кшталт довго- і світловолосого вікінга з ясно-блакитними очима. Сьогодні от новітні «реконструкції» пропонують нам образ якогось, прости Господи, пухлого араба, що так само далеко від істини, як і Христове «арійство». Отже, надзвичайно складно не те що зіграти – просто зобразити Ісуса, то чи варто дивуватися що дев’ять з десяти подібних спроб закінчуються провалами, а сам жанр байбл-бойовика (в США подібні фільми іронічно називають The Greatest Story Ever Told – за іменем фільму 1965 року, знятого за євангельським сюжетом: на його створення витратили 21 мільйон тодішніх зелених) дуже рідко поповнюється більш-менш цікавими стрічками?

Багато митців просто пасували перед цим викликом і не наважувалися зображати Ісуса «напряму»: в цих творах Він знаходиться десь поруч, але не з’являється безпосередньо (приміром, фільм «Бен Гур» або, скажемо, повість «Зоряний мандрівник» Джека Лондона), або ж Його постать редукується в спосіб певного відсторонення, можливості подвійно трактувати цей образ (Ісус Христос Суперзірка – це більше лідер комуни хіпі сімдесятих, а Ісус у виконанні Віктора Гарбера – настільки нетрадиційний, що навіть не сприймається як Ісус). Але так безпосередньо показати Господа… скажемо, я б не наважився.

А от автори Risen наважилися, і… вийшло те, що вийшло. Саме Ісус у цьому фільмі виявився найменш переконливим персонажем. Як сказав би Станіславський, не вірю! І хоча тут фігурує тканина з відбитком Його обличчя (відома сьогодні як Туринська плащаниця), зображається Господь чомусь не відповідно цьому відбитку, а відповідно політкоректності чи якось так – на Його ролю обрано актора-маорі за походженням. Добре, що не негра, звичайно, але все ж таки темношкірого. Його гра полягає у відсутності будь-якої гри, і абсолютно неясно, чим таким Він вплинув на Своїх послідовників і так налякав юдейське жрецтво, що заради Нього зорганізується ціла спецоперація, очолити котру покликано власне головного героя фільму – римського трибуна Клавія (актор Джозеф Файнс – єдиний доліхоцефал, тобто «арієць» серед решти; решта – брахіцефали, які грають євреїв, хоча ця частина акторського складу – іспанці; такий саме брахіцефал і Понтій, але ж цей був не римлянин-латин за походженням, а «союзник»-самніт).

Файнса критики заклеймили одразу як «лайт-версію Расела Кроу з «Гладіятора», хоча, як на мене, він зіграв цілком відповідно образу – малоемоційного, небагатослівного військового, який стоїчно переносить тягар служби у далекій ворожій країні та дурні накази невротичного прокуратора. За сюжетом Клавій перетворюється на християнина – але саме це перетворення Файнсу і не вдалося, от тут треба було б додати емоційності, наочності. Драма-то всесвітнього масштабу, не кожного дня зустрічаєш Самого Господа во плоті, тут і найзавзятіший стоїк перевернеться, але в цьому фільмі не вийшло, хоча старалися, так. Думаю, через непереконливість власне Христа-маорі.

Автори фільму пішли не тільки на повну персоналізацію образа Ісуса, вони ще показали і Його вознесіння – воно в фільмі схоже на ядерний вибух: присутні прикривають очі долонями, захищаючись від світового випромінювання, а ударна хвиля розвіває їхній одяг і здіймає у повітря цілу хмару насіння якихось рослин.

Як я казав вище, переконливо вийшли якраз негативні персонажі: невротичний Пилат, який труситься за свою задницю і намагається перестрахувати кожний свій крок, помічник Клавія – молодий кар’єрист Луций (актор Том Фелтон – це той, що грав поганого хлопця у фільмах про Гарі Поттера). Сильно зіграла невідома мені акторка в епізодичній ролі сліпої бабці, яку допитує Клавій, шукаючи зникле тіло Христа. Вправно передана розгубленість солдатів і самого трибуна перед загадкою відкритого – перед тим спеціально запечатаного – гробу.

Але, як на мене, найкраще всього тут показано апостола Варфоломія. Взагалі апостоли у фільмі безіменні, просто група прихильників Месії: конкретно зображено тільки Петра та (чомусь) Варфоломія. Петро якийсь метушливий баламут, а от останній – здається мені, такими вони і були насправді: трохи ошелешені від усього, що їм довелося побачити. Варфоломій явно втратив якусь клепку в голові, він уже не належить світу цьому, він вже бачив Царство Небесне – саме про це мало б ітися в такому фільмі, бо в цьому «безумстві проповіді», за Павлом, і полягає сила християнства, яке почало ширитися саме від цієї точки, і саме цим Христос «світ переміг».

«Я не можу в це повірити, – говорить римлянин Клавій, на що Ісус відповідає: – Ти бачив і не віриш, а як воно буде тим, хто не бачив?». Мабуть, у цій спробі дати «тим, хто не бачив» можливість – бодай схематичну, слабку та умовну – побачити, і полягає сенс цього фільму.

?

Log in